ПОЗИЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ¶

Позиційні параметри завжди повертають істинне значення. Вони стосуються лише перевірок, які визначено за ними у рядку команди.

-daystart

Вимірювати час (для -amin, -atime, -cmin, -ctime, -mmin і -mtime) від початку поточного дня, а не від моменту 24 години тому. Цей параметр стосується лише перевірок, які вказано за ним у рядку команди.

-follow

Застарілий; користуйтеся замість нього параметром -L. Розіменувати символічні посилання. Неявним чином встановлює -noleaf. Параметр -follow впливає лише на перевірки, які буде вказано у рядку команди після нього. Якщо не вказано параметра -H або -L, позиція параметра -follow змінює поведінку ключа -newer; усі файли зі списку-аргументу -newer буде розіменовано, якщо вони є символічними посиланнями. Те саме стосується параметрів -newerXY, -anewer і -cnewer. Так само, відповідність за ключем -type завжди встановлюватиметься за типом файла, на який вказує символічне посилання, а не за самим посиланням. Використання -follow спричиняє повернення за ключами -lname і -ilname значення хибності за будь-яких умов.

-regextype тип

Змінює синтаксис формальних виразів, які використовують у перевірках -regex і -iregex, які вказано після нього у рядку команди. Щоб переглянути список відомих типів, скористайтеся параметром -regextype help. У документації до Texinfo (див. ДИВ. ТАКОЖ) описано значення і відмінності від різними типами формальних виразів.

-warn, -nowarn

Увімкнути або вимкнути виведення попереджень. Ці попередження стосуються лише використання командного рядка, а не умов, які може зустріти find при пошуку у каталогах. Типова поведінка відповідає варіанту -warn, якщо стандартним джерелом вхідних даних є термінал, і -nowarn в усіх інших випадках. Якщо буде виведено попередження, яке пов'язано із використанням командного рядка, стан виходу find змінено не буде. Якщо встановлено значення змінної середовища POSIXLY_CORRECT і також використано -warn, не буде визначено, які попередження будуть активними, і чи будуть вони активними взагалі.

ЗАГАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ¶

Загальні параметри завжди повертають істинність. Загальні параметри працюють навіть у перевірках, які вказано у рядку команди перед ними. Щоб запобігти конфліктам, загальні параметри слід вказувати у рядку команди після списку початкових точок, одразу перед першою перевіркою, позиційним параметром або дією. Якщо ви вкажете загальний параметр десь в іншому місці, find виведе попередження про те, що такий порядок є конфліктним.

Загальні параметри вказують у командному рядку після списку початкових точок, тому вони не належать до того самого типу параметрів, що і, наприклад, -L.

-d

Синонім -depth, для сумісності із FreeBSD, NetBSD, MacOS X та OpenBSD.

-depth

Обробляти вміст кожного каталогу до самого каталогу. Використання дії -delete неявним чином встановлює -depth.

-files0-from файл

Прочитати початкові точки з файла файл, замість отримання їх з рядка команди. На відміну від відомих обмежень передавання початкових точок, як аргументів рядка команди, а саме, обмеженнями на кількість назв файлів, та неусувну неоднозначність між назвами файлів і назвами параметрів, використання цього параметра надає змогу безпечно передавати find довільну кількість початкових точок.

Використання цього параметра і передавання початкових точок у рядку команди є взаємно виключними, тому користуватися ними одночасно не можна.

Аргумент файл є обов'язковим. Можна скористатися -files0-from - для читання списку початкових точок з потоку даних стандартного джерела вхідних даних і, наприклад, з каналу даних. У цьому випадку не можна використовувати дії -ok і -okdir, оскільки вони, явним чином, конфліктують із читанням даних зі стандартного джерела вхідних даних для отримання підтвердження від користувача.

Початкові точки у файлі має бути відокремлено символом NUL ASCII. Не можна використовувати два послідовних символи NUL, тобто початкові точки із назвою файла нульової довжини. Поява таких двох послідовних символів призведе до виведення діагностичного повідомлення про помилку із ненульовим станом виходу з програми.

Якщо заданий файл є порожнім, find не оброблятиме жодних початкових точок і тому завершить роботу негайно після обробки аргументів. У цьому відмінність від стандартного виклику, коли find припускатиме початкову точку у поточному каталозі, якщо не буде задано аргументу шляху.

В інших аспектах, обробка початкових точок є звичайною. Наприклад, find рекурсивно обходитиме підкаталоги, якщо це не заборонено явним чином. Щоб програма обробляла лише початкові точки, слід додатково передати їй параметр -maxdepth 0.

Подальші нотатки: якщо файл вказано у файлі вхідних даних декілька разів, те, чи буде його відвідано декілька разів, не визначено. Якщо до файла під час роботи find буде внесено зміни, результат також залишиться невизначеним. Нарешті, позиція в іменованому файлі на момент виходу з find за допомогою -quit або в інший спосіб, також є невизначеною. Під «невизначеністю» ми тут розуміємо те, що команда може спрацювати, може не спрацювати або може спрацювати не так, як ви сподівалися, а поведінка може бути різною на різних платформах або у різних випусках findutils.

-help, --help

Вивести резюме щодо використання командного рядка у find і вийти.

-ignore_readdir_race

Зазвичай, find видаватиме повідомлення про помилку, якщо не вдасться отримати статистичні дані щодо файла. Якщо ви передасте програмі цей параметр, і файл буде вилучено між моментом, коли find прочитає назву файла з каталогу, і моментом, коли програма спробує отримати статистичні дані щодо файла, повідомлення про помилку видано не буде. Це також стосується файлів або каталогів, чиї назви задано у рядку команди. Цей параметр набуває чинності у момент читання рядка команди, тобто ви не зможете виконати пошук у одній частині файлової системи із увімкненим параметром, а в іншій частині — з вимкненим (якщо ви хочете так зробити, вам доведеться видати дві команди find: одну із цим параметром, а другу — без нього).

Крім того, find із параметром -ignore_readdir_race ігноруватиме помилки дії -delete, якщо файл зник з моменту читання батьківського каталогу: програма не видаватиме ніякої діагностики щодо помилок, а кодом повернення для дії -delete буде істинність.

-maxdepth рівні

Спускатися не більше, ніж на рівні (невід'ємне ціле число) рівнів у каталогах під початковими точками. Якщо вказано -maxdepth 0, перевірки і дії буде застосовано лише до самих початкових точок.

-mindepth рівні

Не застосовувати жодних перевірок або дій на рівнях, які є меншими за рівні (невід'ємне ціле число). Якщо використано -mindepth 1, буде оброблено усі файли, окрім початкових точок.

-mount

Не спускатися у каталоги на інших файлових системах. Альтернативна назва -xdev, для сумісності із деякими іншими версіями find.

-noignore_readdir_race

Вимикає ефект -ignore_readdir_race.

-noleaf

Не оптимізувати припущенням, що у каталогах міститься на 2 підкаталоги менше, ніж у лічильнику їхнього жорсткого посилання. Цей параметр потрібен при пошуку у файлових системах, де не виконується угода щодо посилань на каталоги у Unix, зокрема файлових системах CD-ROM чи MS-DOS або точок монтування томів AFS. Кожен каталог у звичайній файловій системі Unix має принаймні 2 жорстких посилання: свою назву і свій запис «.». Крім того, кожен з його підкаталогів (якщо такі є) має запис «..», який пов'язано із цим каталогом. Коли find інспектує каталог, після обробки кількості підкаталогів, яка на 2 менша за кількість посилань на каталог, програма вже знає, що решта записів у каталозі не є каталогами (файлами-«листками» у дереві каталогів). Якщо інспектуванню підлягають лише назви файлів, немає потреби у отриманні подальших статистичних даних щодо них, і це значно прискорює пошук.

-version, --version

Вивести номер версії find і завершити роботу.

-xautofs

Не спускатися у каталоги на файлових системах autofs.

-xdev

Не спускатися у каталоги на інших файлових системах.

ПЕРЕВІРКИ¶

У деяких перевірках, зокрема -newerXY і -samefile, можливим є порівняння між інспектованим файлом та деяким еталонним файлом, який вказано у рядку команди. При виконанні таких перевірок інтерпретація еталонного файла виконується за параметрами -H, -L і -P і будь-яким значенням попереднього параметра -follow, але обробка еталонного файла виконується лише один раз, під час обробки рядка команди. Якщо інспектування еталонного файла неможливе (наприклад, не вдалося виконати системний виклик stat(2) для нього), буде видано повідомлення про помилку, а find завершить роботу із ненульовим станом виходу.

У перевірках може бути вказано числовий аргумент n (наприклад, -amin, -mtime, -gid, -inum, -links, -size, -uid і -used) як у

+n

для значень, більших за n,

-n

для значень, менших за n,

n

для значень, які точно дорівнюють n.

Підтримувані перевірки:

-amin n

Доступ до файла було здійснено менше, більше або точно n хвилин тому.

-anewer еталон

Час останнього доступу до поточного файла є майбутнім щодо часу останнього внесення змін до даних файла еталон. Якщо еталон є символічним посиланням і вказано параметр -H або параметр -L, буде використано час останнього внесення змін до файла, на який вказує посилання.

-atime n

Останній доступ до файла відбувався менше, більше або точно n*24 годин тому. При визначенні find кількості періодів у 24 години для останнього доступу до файла усі дробові частини буде проігноровано, тому, щоб бути відповідним критерію -atime +1, файл має бути таким, доступ до якого було здійснено принаймні два дні тому.

-cmin n

Стан файла було востаннє змінено менше, більше або точно n хвилин тому.

-cnewer еталон

Час останньої зміни стану поточного файла є майбутнім щодо часу останнього внесення змін до даних файла еталон. Якщо еталон є символічним посиланням і вказано параметр -H або параметр -L, буде використано час останнього внесення змін до файла, на який вказує посилання.

-ctime n

Стан файла було востаннє змінено менше, більше або точно n*24 годин тому. Див. коментарі до -atime, щоб розібратися у тому, як округлення впливає на інтерпретацію часу зміни стану файла.

-empty

Файл є порожнім і є або звичайним файлом, або каталогом.

-executable

Встановлює відповідність файлам, які є виконуваними, та каталогам, які є придатними до пошуку (у сенсі визначення назв файлів), для поточного користувача. При цьому буде враховано списки керування доступом (ACL) та інші речі, пов'язані із правами доступу, які буде проігноровано під час перевірки -perm. У цій перевірці використано системний виклик access(2), тому її може бути дезінформовано серверами NFS, які виконують прив'язування UID (або root-ущільнення), оскільки у багатьох системах access(2) реалізовано на боці ядра клієнта, а отже, вони не можуть використати дані прив'язки до UID, які зберігаються на сервері. Оскільки результати цієї перевірки засновано лише на системному виклику access(2), немає ніяких гарантій того, що файл, який пройде перевірку, насправді може бути виконано.

-false

Завжди хибність.

-fstype тип

Файл зберігається у файловій системі типу тип. Перелік коректних файлових систем для перевірки є різним для різних версій Unix; ось неповний список типів файлових систем, які може бути прийнято у тих чи інших версіях Unix: ufs, 4.2, 4.3, nfs, tmp, mfs, S51K, S52K. Ви можете скористатися -printf з інструкцією %F, щоб переглянути список типів ваших файлових систем.

-gid n

Числове значення ідентифікатора групи файла є меншим, більшим або рівним n.

-group назва

Файл належить групі назва (можна вказати цифровий ідентифікатор групи).

-ilname взірець

Те саме, що і -lname, але відповідність встановлюватиметься без врахування регістру символів. Якщо вказано параметр -L або -follow, ця перевірка повертає значення хибності, якщо символічне посилання є чинним.

-iname взірець

Подібний до -name, але відповідність буде встановлено без врахування регістру символів. Наприклад, взірцям «fo*» та «F??» відповідають назви файлів «Foo», «FOO», «foo», «fOo» тощо. Крім того, взірцю «*foo*» відповідає файл із назвою «.foobar».

-inum n

Файл має номер inode, який є меншим, більшим або рівним n. Зазвичай, простіше скористатися перевіркою -samefile.

-ipath взірець

Подібний до -path, але відповідність встановлюється без врахування регістру.

-iregex взірець

Подібний до -regex, але відповідність встановлюється без врахування регістру.

-iwholename взірець

Див. -ipath. Ця альтернатива є менш розповсюдженою за -ipath.

-links n

Кількість жорстких посилань на файл є меншою, більшою або рівною n.

-lname взірець

Файл є символічним посиланням, вміст якого відповідає взірцю командної оболонки взірець. У метасимволах не передбачено спеціальної обробки «/» або «.». Якщо вказано параметр -L або параметр -follow, ця перевірка поверне значення хибності, якщо символічне посилання є чинним.

-mmin n

Зміни до файла було внесено менше, більше або точно n хвилин тому.

-mtime n

Дані файла було востаннє змінено менше, більше або точно n*24 годин тому. Див. коментарі до -atime, щоб розібратися у тому, як округлення впливає на інтерпретацію часу внесення змін до файла.

-name взірець

Основа назви файла (шлях, з якого вилучено початкові записи каталогів) відповідає взірцю командної оболонки взірець. Оскільки початкові записи каталогів вилучено, назви файлів, які програма розглядатиме для встановлення відповідності із -name, ніколи не включатимуть символу похилої риски, отже «-name a/b» не відповідатиму жодному файлу (ймовірно, доведеться користуватися -path для таких відповідностей). Якщо ви спробуєте шукати таку відповідність, програма видасть попередження, якщо не встановлено значення змінної середовища POSIXLY_CORRECT. Метасимволи («*», «?» та «[]») відповідають «.» на початку базової назви (цю зміну впроваджено у findutils-4.2.2; див. розділ ВІДПОВІДНІСТЬ СТАНДАРТАМ нижче). Щоб програма проігнорувала каталог і усі файли у ньому, скористайтеся -prune, замість перевірки усіх файлів в ієрархії; див. приклад в описі цієї дії. Фігурні дужки не розпізнають як особливі, хоча у деяких командних оболонках, зокрема Bash, фігурні дужки мають особливе призначення у взірцях оболонки. Встановлення відповідності назв файлів буде виконано з використанням бібліотечною функції fnmatch(3). Не забудьте взяти взірець у лапки, щоб запобігти його розгортанню командною оболонкою.

-newer еталон

Час останнього внесення змін до даних поточного файла є майбутнім щодо часу останнього внесення змін до даних файла еталон. Якщо еталон є символічним посиланням і вказано параметр -H або параметр -L, буде використано час останнього внесення змін до файла, на який вказує посилання.

-newerXY еталон

Вважається пройденою, якщо часова позначка X інспектованого файла є новішою за часову позначку Y файла еталон. Літерами X і Y можуть бути будь-які з таких літер:

a	Час доступу до файла еталон
B	Час створення файла еталон
c	Час зміни стану inode файл еталон
m	Час внесення змін до файла еталон
t	еталон буде оброблено безпосередньо як час

Деякі комбінації є некоректними. Наприклад, некоректно використовувати для X значення t. Деякі комбінації реалізовано не в усіх системах. Наприклад, не в усіх системах передбачено підтримку B. Якщо вказано некоректну або непідтримувану комбінацію XY, програма повідомить про критичну помилку. Специфікації часу буде оброблено за правилами аргументу параметра -d програми GNU date. Якщо ви спробуєте скористатися часом створення еталонного файла, а час створення не можна буде визначити, програма повідомить про критичну помилку. Якщо ви вкажете перевірку, яка посилається на час створення інспектованих файлів, перевірку не буде пройдено для усіх файлів, час створення яких є невідомим.

-nogroup

Немає груп, які відповідають числовому ідентифікатору групи файла.

-nouser

Немає користувачів, які відповідають числовому ідентифікатору користувача файла.

-path взірець

Назва файла відповідає взірцю командної оболонки взірець. Без особливого значення для метасимволів «/» та «.». Отже, наприклад,

find . -path "./sr*sc"

виведе запис для каталогу із назвою ./src/misc (якщо такий існує). Щоб програма проігнорувала усе дерево каталогів, скористайтеся параметром -prune замість перевірки усіх файлів у дереві. Зауважте, що перевірку відповідності взірцю буде застосовано до усієї назви файла, починаючи з однієї з початкових точок з рядка команди. Використання тут абсолютного шляху має сенс, лише якщо початкову точку також вказано як абсолютний шлях. Це означає, що така команда ніколи не дасть ніяких результатів:

find щось -path /десь/щось/мій_файл -print

Find порівнює аргумент -path з об'єднанням назви каталогу і базової назви інспектованого файла. Оскільки об'єднання ніколи не завершується символом похилої риски, аргументи -path, які завершуватимуться похилою рискою, не відповідають жодному файлу (окрім, можливо, початкової точки, яку вказано у рядку команди). Підтримку ключа -path також передбачено у find для HP-UX, вона є частиною стандарту POSIX 2008.

-perm режим

Біти прав доступу до файла точно збігаються зі значенням режим (вісімковим або символьним). Оскільки потрібна точна відповідність. якщо ви хочете скористатися цією формою для символьних режимів, вам, може, доведеться вказати доволі складний рядок режиму. Наприклад, «-perm g=w» відповідає лише файлам, які мають режим доступу 0020 (тобто файлів, для яких встановлено лише право доступу на запис для групи). Ймовірніше, вам варто скористатися формами «/» або «-», наприклад «-perm -g=w», де відповідність буде встановлено будь-якому файлу із правому доступу на запис для групи. Див. розділ ПРИКЛАДИ, де наведено показові приклади.

-perm -режим

Для файла встановлено усі біти прав доступу режим. У цій формі можна використовувати символьні режими, і це саме той випадок, коли ними варто користуватися. Вам слід вказати «u», «g» або «o», якщо ви хочете скористатися символьним режимом. Див. розділ ПРИКЛАДИ, де наведено показові приклади.

-perm /режим

Для файла не встановлено жодного з бітів прав доступу режим. У цій формі можна використовувати символьні режими. Вам слід вказати «u», «g» або «o», якщо ви хочете скористатися символьним режимом. Див. розділ ПРИКЛАДИ, де наведено показові приклади. Якщо не встановлено жодного з бітів з запису режим, цю перевірку пройде будь-який файл (ідея полягає у тому, щоб зберегти сумісність із поведінкою у відповідь на -perm -000).

-perm +режим

Підтримку цього параметра припинено (його вважали застарілим з 2005 року). Скористайтеся замість ного -perm /режим.

-readable

Встановлює відповідність файлам, які придатні до читання для поточного користувача. Тут буде взято до уваги списки керування доступом (ACL) та інші фактори надання прав доступу, які буде проігноровано під час перевірки -perm. У цій перевірці використано системний виклик access(2), тому її може бути дезінформовано серверами NFS, які виконують прив'язування UID (або root-ущільнення), оскільки у багатьох системах access(2) реалізовано на боці ядра клієнта, а отже, вони не можуть використати дані прив'язки до UID, які зберігаються на сервері.

-regex взірець

Встановлює відповідність назви файла формальному виразу взірець. Це відповідність за повним шляхом, а не пошук. Наприклад, щоб відповідним було визначено файл із назвою ./fubar3, можна скористатися формальним виразом «.*bar.» або «.*b.*3», але не «f.*r3». Типово, формальними виразами, які розуміє find, є формальні вирази Emacs (окрім того, що «.» відповідає символу розриву рядка), але це можна змінити за допомогою параметра -regextype.

-samefile назва

Файл посилається на той самий inode, що і назва. Якщо вказано -L, це може стосуватися і символічних посилань.

-size n[cwbkMG]

Файл використовує менше, більше або точно n одиниць об'єму інформації на диску, з округленням вгору. Можна використовувати такі суфікси:

Розмір є просто членом st_size структури stat, яку заповнює системний виклик lstat (або stat), із округленням вгору, як це показано вище. Іншими словами, розмір є сумісним із результатом, який дає ls -l. Слід пам'ятати, що специфікатори формату «%k» і «%b» -printf обробляють розріджені файли інакше. Суфікс «b» завжди позначає 512-байтові блоки, і ніколи — 1024-байтові блоки, що відрізняється від поведінки -ls.

Префікси + і - позначають «більше» і «менше», як звично; тобто точний розмір у n одиниць не є відповідним. Пам'ятайте, що розмір буде округлено до наступної одиниці. Тому -size -1M не є тим самим, що і -size -1048576c. Першому варіанту відповідатимуть лише порожні файли, а другому — файли, розмір яких потрапляє у діапазон від 0 до 1048575 байтів.

-true

Завжди істина.

-type c

Файл належить до типу c:

Щоб виконати пошук одразу декількох типів, ви можете вказати комбінований список літер типів, які відокремлено комою «,» (розширення GNU).

-uid n

Числове значення ідентифікатора користувача файла є меншим, більшим або рівним n.

-used n

Доступ до файла було здійснено менше, більше або точно n днів з моменту останньої зміни у файлі.

-user ім'я

Власником файла є користувач ім'я (можна скористатися числовим ідентифікатором користувача).

-wholename взірець

Див -path. Ця альтернатива є менш розповсюдженою за -path.

-writable

Встановлює відповідність файлам, які придатні до запису для поточного користувача. Тут буде взято до уваги списки керування доступом (ACL) та інші фактори надання прав доступу, які буде проігноровано під час перевірки -perm. У цій перевірці використано системний виклик access(2), тому її може бути дезінформовано серверами NFS, які виконують прив'язування UID (або root-ущільнення), оскільки у багатьох системах access(2) реалізовано на боці ядра клієнта, а отже, вони не можуть використати дані прив'язки до UID, які зберігаються на сервері.

-xtype c

Те саме, що і -type, якщо файл не є символічним посиланням. Для символічних посилань: якщо вказано параметр -H або -P, повертає істинність, якщо файл є посиланням на файл типу c; якщо вказано параметр -L, повертає істинність, якщо c дорівнює «l». Іншими словами, для символічних посилань -xtype перевіряє тип файла, який не перевіряє -type.

-context взірець

(Лише SELinux) Контекст захисту файла відповідає взірцю.

ДІЇ¶

-delete

Вилучити файли або каталоги. Повертає істину, якщо вилучення відбулося успішно Якщо під час вилучення сталася помилка, буде виведено повідомлення про помилку, а стан виходу find буде ненульовим (якщо вихід з програми врешті станеться).

Попередження: пам'ятайте, що find обробляє рядок команди як вираз, тому, якщо спершу вказати -delete, find спробує вилучити усе під початковими точками, які ви вказали.

Використання дії -delete у рядку команди автоматично вмикає параметр -depth. Оскільки -depth вимикає -prune, дію -delete не можна ефективно поєднувати із -prune.

Часто користувачі перевіряють рядок команди find за допомогою -print, перш ніж додавати -delete для виконання вилучення файлів. Щоб уникнути несподіванок, зазвичай, краще запам'ятати, що варто використовувати -depth під час цих попередніх перевірок явним чином.

Дією -delete не можна скористатися для вилучення каталогу, якщо він не є порожнім.

Якщо вказано параметр -ignore_readdir_race, find ігноруватиме помилки дії -delete, якщо файл зник з моменту читання батьківського каталогу: програма не видаватиме ніякої діагностики щодо помилок, не змінить код виходу на ненульовий, а кодом повернення для дії -delete буде істинність.

-exec команда ;

Виконати команду; істина, якщо буде повернуто стан виходу 0. Усі наступні аргументи find буде оброблено як аргументи команди, аж доки не буде виявлено аргументу, що містить «;». Рядок «{}» буде замінено на назву поточного файла в обробці усюди, де його буде виявлено в аргументах команди, а не лише в аргументах, де його вказано окремо, я у деяких версіях find. Обидві ці конструкції можуть потребувати екранування (за допомогою «\») або взяття у лапки для запобігання розгортанню командною оболонкою. Приклади використання параметра -exec наведено у розділі ПРИКЛАДИ. Вказану команду буде запущено один раз для кожного з відповідних файлів. Запуск команди відбуватиметься у початковому каталозі. Із використанням дії -exec пов'язано проблеми із захистом, яких не можна уникнути. Якщо хочете позбутися цих проблем, користуйтеся параметром -execdir.

-exec команда {} +

Цей варіант дії -exec запускає вказану команду над вибраними файлами, але рядок команди буде побудовано дописуванням кожного вибраного файла; загальна кількість викликів команди буде набагато меншою за кількість відповідних файлів. Рядок команди буде побудовано, здебільшого, у той самий спосіб, у який будує свої рядки команд xargs. У команді можна використовувати лише один екземпляр «{}», і його має бути вказано наприкінці, одразу перед «+»; його має бути екрановано (за допомогою «\») або взято у лапки для запобігання його обробці командною оболонкою. Команду буде виконано у початковому каталозі. Якщо якийсь із викликів у формі «+» поверне ненульове значення, як стан виходу, find поверне ненульовий стан виходу. Якщо find трапиться помилка, це може іноді спричинити негайний вихід з програми, тому деякі з команд у черзі виконання взагалі не буде виконано. З цієї причини, у конструкції -exec команда ... {} + -quit команду команда може бути не запущено взагалі. Цей варіант -exec завжди повертає істину.

-execdir команда ;

-execdir команда {} +

Подібний до -exec, але вказану команду буде запущено з підкаталогу, який містить відповідний файл. Зазвичай, цим підкаталогом є каталог, у якому ви запускаєте find. Так само, як з -exec, {} слід брати у лапки, якщо find запускають з командної оболонки. Це набагато безпечніший спосіб виклику команд, оскільки його використання надає змогу уникнути конкурентності під час визначення шляхів до відповідних файлів. Як і з дією -exec, форма з «+» -execdir побудує рядок команди для обробки декількох відповідних файлів, але будь-який вказаний виклик команди призведе до виведення списку лише файлів у тому самому каталозі. Якщо ви використовуєте цей параметр, вам слід переконатися, що у вашій змінній середовища PATH немає посилання на «.». Якщо цього не зробити, зловмисник зможе запускати будь-які потрібні йому команди, створивши файл з відповідною назвою у каталозі, у якому ви запускатимете -execdir. Те саме стосується записів у PATH, які є порожніми або які не є абсолютними назвами каталогів. Якщо будь-який з викликів форми з «+» повертає ненульове значення як стан виходу, стан виходу з find також буде ненульовим. Якщо find трапиться помилка, це іноді може спричинити негайне завершення роботи програми, тому команди у черзі може бути взагалі не виконано. Результат дії залежить від того, який варіант використано, з + чи з ;; -execdir команда {} + завжди повертає істину, а -execdir команда {} ; повертає істину, лише якщо команда повертає 0.

-fls файл

Істина; подібний до -ls, але записує до файла, подібно до -fprint. Файл виведення буде створено завжди, навіть якщо за ключем нічого не буде знайдено. Див. розділ НЕЗВИЧАЙНІ НАЗВИ ФАЙЛІВ, щоб дізнатися більше про те, як програма оброблятиме незвичні символи у назвах файлів.

-fprint файл

Істина; вивести повну назву файла до файла файл. Якщо файла файл не існує на момент запуску find, його буде створено; якщо файл існує, його буде обрізано. Назви файлів /dev/stdout і /dev/stderr буде оброблено особливим чином; вони посилаються на стандартне виведення та стандартне виведення помилок, відповідно. Файл виведення буде створено завжди, навіть якщо не буде встановлено відповідності жодному файлу. Див. розділ НЕЗВИЧАЙНІ НАЗВИ ФАЙЛІВ, щоб дізнатися більше про те, як програма обробляє незвичайні символи у назвах файлів.

-fprint0 файл

Істина; подібний до -print0, але записує до файла, подібно до -fprint. Файл виведення буде створено завжди, навіть якщо за ключем нічого не буде знайдено. Див. розділ НЕЗВИЧАЙНІ НАЗВИ ФАЙЛІВ, щоб дізнатися більше про те, як програма оброблятиме незвичні символи у назвах файлів.

-fprintf файл формат

Істина; подібний до -printf, але записує до файла, подібно до -fprint. Файл виведення буде створено завжди, навіть якщо за ключем нічого не буде знайдено. Див. розділ НЕЗВИЧАЙНІ НАЗВИ ФАЙЛІВ, щоб дізнатися більше про те, як програма оброблятиме незвичні символи у назвах файлів.

-ls

Істина; додає поточний файл у форматі ls -dils до списку, який буде виведено до стандартного виведення. Розмір блоків вважатиметься рівним 1 кБ, якщо не встановлено змінну середовища POSIXLY_CORRECT. Встановлення цієї змінної призведе до використання 512-байтових блоків. Див. розділ НЕЗВИЧАЙНІ НАЗВИ ФАЙЛІВ, щоб дізнатися про те, як відбуватиметься обробка незвичайних символів у назвах файлів.

-ok команда ;

Подібний до -exec, але із надсиланням початкового запиту до користувача. Якщо користувач погоджується, буде виконано команду. Якщо погодження не буде, буде повернуто логічну хибність. Якщо буде запущено команду, її стандартне джерело вхідних даних буде переспрямовано з /dev/null. Цю дію не можна вказувати разом із параметром -files0-from.

Відповідь на запит буде порівняно із парою формальних виразів для визначення, є відповідь підтвердженням чи запереченням. Цей формальний вираз буде отримано від системи, якщо встановлено змінну середовища POSIXLY_CORRECT, або, якщо змінну не встановлено, з перекладів повідомлень find. Якщо у системі немає відповідного визначення, буде використано визначення самої програм find. У всіх випадках на обробку формального виразу впливатимуть змінні середовища LC_CTYPE (класи символів) і LC_COLLATE (діапазони символів та класи еквівалентності).

-okdir команда ;

Подібний до -execdir, але із надсиланням початкового запиту до користувача у той самий спосіб, що і для -ok. Якщо користувач не погоджується, буде просто повернуто логічну хибність. Якщо буде запущено команду, її стандартне джерело вхідних даних буде переспрямовано з /dev/null. Цю дію не можна вказувати разом із параметром -files0-from.

-print

Істина; виводить повну назву файла до стандартного виведення із доповненням символом нового рядка. Якщо ви переспрямовуєте виведення find до іншої програми, і існує найменша можливість того, що файли, які шукає програма, може міститися символ нового рядка, вам варто скористатися параметром -print0 замість -print. Див. розділ НЕЗВИЧАЙНІ НАЗВИ ФАЙЛІВ, щоб дізнатися про те, як відбуватиметься обробка незвичайних символів у назвах файлів.

-print0

Істина; виводить повну назву файла до стандартного виведення із доповненням нуль-символом (замість символу нового рядка, який використано для -print). Це надає змогу належним чином обробляти назви файлів, які містять символи нового рядка та інші тип пробілів, у програмах, які обробляють виведені find дані. Цей параметр відповідає параметру -0 програми xargs.

-printf формат

Істина; вивести формат до стандартного виведення з обробкою керівних послідовностей «\» та інструкцій «%». Ширини полів та точність можна вказати як у функції C printf(3). Будь ласка, зауважте, багато цих полів буде виведено як %s, а не %d, і це означає, що прапорці працюватимуть не так, як ви могли сподіватися. Це також значить, що прапорець «-» не працюватиме (він примусово встановлює для полів вирівнювання ліворуч). На відміну від -print, -printf не додає символ нового рядка наприкінці рядка. Керівні послідовності та інструкції є такими:

-prune

Істина; якщо файл є каталогом, не спускатися у нього. Якщо задано параметр -depth, -prune не працюватиме. Оскільки -delete неявним чином встановлює -depth, ви не зможете скористатися одночасно -prune і -delete. Наприклад, щоб пропустити каталог src/emacs і усі файли і каталоги у ньому, і вивести назви інших знайдених файлів, віддайте таку команду:

find . -path ./src/emacs -prune -o -print

-quit

Вийти негайно (із нульовим кодом виходу, якщо не сталося помилок). Відрізняється від -prune, оскільки -prune буде застосовано лише до вмісту обрізаних каталогів, а -quit просто негайно припиняє роботу find. Не залишиться працювати жодних дочірніх процесів. Перед виходом з програми буде виконано усі рядки команд, які було побудовано -exec ... + або -execdir ... +. Після виконання -quit не відбуватиметься обробка жодних файлів, які вказано у рядку команди. Наприклад, у відповідь на find /tmp/щось /tmp/десь -print -quit буде виведено лише «/tmp/щось».
Одним із типових випадків використання -quit є припинення пошуків у файловій системі, щойно буде знайдено те, що потрібно. Наприклад, якщо потрібно знайти лише один файл, можна зробити так:

find / -name голка -print -quit

ОПЕРАТОРИ¶

Список у порядку спадання пріоритетності:

( вираз )

Перевизначити пріоритетність. Оскільки круглі дужки мають особливе значення у командній оболонці, вам, зазвичай, доведеться їх екранувати. У багатьох прикладах на цій сторінці підручника для цього використано символи зворотної похилої риски: «\(...\)» замість «(...)».

! вираз

Істина, якщо вираз має значення хибності. Цей символ також, зазвичай, потребує екранування від взаємодії із командною оболонкою.

-not вираз

Те саме, що і ! вираз, але несумісне з POSIX.

вираз1 вираз2

Два вирази поспіль вважаються об'єднаними неявно за допомогою -a; програма не обчислюватиме значення вираз2, якщо вираз1 є хибним.

вираз -a вираз2

Те саме, що і вираз1 вираз2.

вираз -and вираз2

Те саме, що і вираз1 вираз2, але несумісне з POSIX.

вираз1 -o вираз2

АБО; програма не обчислюватиме значення вираз2, якщо значення вираз1 є істинним.

вираз1 -or вираз2

Те саме, що і вираз1 -o вираз2, але несумісне з POSIX.

вираз1 , вираз2

Список; буде завжди обчислено значення вираз1 і вираз2. Значення вираз1 буде відкинуто; значенням списку буде значення вираз2. Оператор «кома» може бути корисним для пошуку записів декількох різних типів, але з обходом ієрархії файлової системи лише раз. Для виведення списку різноманітних відповідних записів до декількох різних файлів виведення можна скористатися дією -fprintf.

Будь ласка, зауважте, що оператор -a, якщо його вказано не явно (наприклад, у вигляді двох перевірок, між якими не вказано явно оператора) або явно, має вищий пріоритет за -o. Це означає, що find . -name файлА -o -name файлБ -print ніколи не виведе файлА.

Простий підхід «find|xargs»¶

•

Знайти файли із назвою core у каталозі /tmp та усіх його підкаталогах та вилучити їх.

$ find /tmp -name core -type f -print | xargs /bin/rm -f


    

Зауважте, що ця команда працюватиме некоректно, якщо у каталозі зберігаються будь-які файли із назвами, що містять символи нового рядка, одинарні або подвійні лапки чи пробіли.

Безпечніший підхід «find -print0 | xargs -0»¶

•

Знайти файли із назвою core у каталозі /tmp та підлеглих каталогах і вилучити їх, обробивши назви файлів так, щоб файли та каталоги, назви яких міститимуть одинарні або подвійні лапки, пробіли або символи нового рядка, було оброблено належним чином.

$ find /tmp -name core -type f -print0 | xargs -0 /bin/rm -f


    

Програма виконує перевірку -name перед перевіркою -type, щоб уникнути виклику stat(2) для кожного файла.

Зауважте, що усе ще існуватиме конкуренція між моментом, коли find обходить ієрархію, виводячи назви відповідних файлів, і моментом, коли з цим файлом працюватиме процес, який виконуватиме xargs.

Обробка довільних початкових точок¶

•

За складеним програмою proggy шляхом попереднього фільтрування величезним списком відокремлених NUL-символом назв файлів виконати обробку їх як початкових точок і знайти серед них усі звичайні порожні файли:

$ proggy | find -files0-from - -maxdepth 0 -type f -empty


    

Використання `-files0-from -` означає «прочитати назви початкових точок зі стандартного джерела вхідних даних, тобто з каналу даних; а -maxdepth 0 забезпечує те, що буде виконано інспектування лише отриманих записів, без рекурсивного переходу каталогами (якщо однією з початкових точок виявиться каталог).

Виконання команди для кожного з файлів¶

•

Запустити файл для кожного файла у поточному каталозі та усіх його підкаталогах.

$ find . -type f -exec файл '{}' \;


    

Зауважте, що фігурні дужки взято у одинарні лапки, щоб захистити їх від обробки як пунктуації скриптів оболонки. Крапку з комою захищено символом зворотної похилої риски у подібний же спосіб, хоча тут теж можна було б скористатися одинарними лапками.

У багатьох випадках краще скористатися синтаксичною конструкцією `-exec ... +` або навіть `-execdir ... +` з міркувань швидкодії та безпеки.

Обхід файлової системи один раз для виконання двох різних дій¶

•

Обійти файлову систему один раз, записавши список файлів set-user-ID та каталогів до /root/suid.txt, а великих файлів — до /root/big.txt.

$ find / \


\( -perm -4000 -fprintf /root/suid.txt '%#m %u %p\n' \) , \


\( -size +100M -fprintf /root/big.txt '%-10s %p\n' \)




    

У цьому прикладі використано символ продовження рядка '\' у перших двох рядках. Так зроблено, щоб командна оболонка продовжувала читання команди на наступному рядку.

Пошук файлів за віком¶

•

Шукати файли у вашому домашньому каталозі, до яких було внесено зміни протягом останніх двадцяти чотирьох годин.

$ find $HOME -mtime 0


    

Ця команда працює потрібним чином, оскільки час з моменту внесення останніх змін до файла буде поділено на 24 години, а лишок буде відкинуто. Це означає, що файл буде відповідним -mtime 0, якщо до нього було внесено зміни не більше, ніж 24 години тому.

Пошук файлів за правами доступу¶

•

Пошук файлів, які є виконуваними, але не придатними до читання.

$ find /sbin /usr/sbin -executable \! -readable -print


    

•

Шукати файли, для яких для власника і його групи встановлено права доступу до читання і запису, а для інших користувачів лише права на читання, але не запис.

$ find . -perm 664


    

Файли, які задовольняють ці критерії, але мають інші права доступу (наприклад, хтось може виконувати файл), вважатимуться невідповідними.

•

Шукати файли, для яких для власника і його групи встановлено права доступу до читання і запису, а для інших користувачів права на читання, не беручи до уваги наявність додаткових бітів прав доступу (наприклад, біта можливості виконання).

$ find . -perm -664


    

Відповідним вважатиметься, наприклад, файл із режимом доступу 0777.

•

Шукати файли, до яких хоч хтось може записувати дані (власник, група або хтось інший).

$ find . -perm /222


    

•

Шукати файли, до яких може записувати дані їхній власник або його група.

$ find . -perm /220
$ find . -perm /u+w,g+w
$ find . -perm /u=w,g=w


    

Усі ці три команди виконують те саме завдання, але у першій використано вісімкове представлення режиму доступу до файла, а у двох інших використано символьну форму. Щоб файли було визнано відповідними, не обов'язково, щоб право на запис до них одночасно було у власника і його групи; достатньо, щоб запис міг здійснювати власник або група.

•

Шукати файли, до яких може записувати дані їхній власник і його група.

$ find . -perm -220
$ find . -perm -g+w,u+w


    

Обидві команди виконують одне завдання.

•

Складніший пошук за правами доступу.

$ find . -perm -444 -perm /222 \! -perm /111
$ find . -perm -a+r -perm /a+w \! -perm /a+x


    

Обидві ці команди призначено для пошуку файлів, які можуть читати усі (-perm -444 або -perm -a+r), мають принаймні один встановлений під запису (-perm /222 або -perm /a+w), але не є виконуваними для усіх (! -perm /111 або ! -perm /a+x, відповідно).

Обрізання — пропускання файлів і каталогів¶

•

Скопіювати вміст /source-dir до /dest-dir, але пропустити файли і каталоги із назвою .snapshot (і все, що у них зберігається). Також пропустити файли або каталоги, чия назва завершується на «~», але не вміст цих каталогів.

$ cd /source-dir
$ find . -name .snapshot -prune -o \( \! -name '*~' -print0 \) \




| cpio -pmd0 /dest-dir




    

Конструкція -prune -o \( ... -print0 \) є доволі поширеною. Ідея тут полягає у тому, що вираз перед -prune визначає те, що має бути вирізано. Втім, сама дія -prune повертає значення істинності, тому для наступних -o права частина визначатиметься лише для тих каталогів, які не було вирізано (програма навіть не вивчатиме вміст каталогів, які було вирізано, тому їхній вміст ні на що не вплине). Вираз у правій частині -o взято у дужки лише для ясності. Дужки підкреслюють, що дію -print0 буде застосовано лише до того, до чого не застосовано -prune. Оскільки типовий оператор «І» між перевірками має вищий пріоритет за -o, це все одно типова поведінка, але дужки допомагають розібратися у тому, що відбуватиметься при обчисленні.

•

За заданим каталогом проєктів і пов'язаних із ними адміністративних каталогів системи керування версіями виконати ефективний пошук кореневих каталогів проєктів:

$ find repo/ \


\( -exec test -d '{}/.svn' \; \
-or -exec test -d '{}/.git' \; \
-or -exec test -d '{}/CVS' \; \
\) -print -prune




    

Зразок виведення:

repo/project1/CVS
repo/gnu/project2/.svn
repo/gnu/project3/.svn
repo/gnu/project3/src/.svn
repo/project4/.git


    

У цьому прикладі -prune запобігає зайвому спусканню ієрархією каталогів у каталогах, у яких вже виявлено потрібні дані (наприклад, ми не шукатимемо у project3/src, оскільки вже знайдено project3/.svn), але забезпечує виявлення каталогів на одному рівні ієрархії (project2 і project3).

Інші корисні приклади¶

•

Пошук файлів декількох типів.

$ find /tmp -type f,d,l


    

Шукати файли, каталоги і символічні посилання у каталозі /tmp, передавши ці типи як список відокремлених комами значень (розширення GNU). Еквівалент довшого, але придатнішого для портування запису:

$ find /tmp \( -type f -o -type d -o -type l \)


    

•

Шукати файли із назвою голка і зупинити пошук на першому ж знайденому файлі.

$ find / -name голка -print -quit


    

•

Демонстрація інтерпретації інструкцій форматування %f і %h дії -printf у деяких рідкісних випадках. Приклад включення деяких виведених даних.

$ find . .. / /tmp /tmp/TRACE compile compile/64/tests/find -maxdepth 0 -printf '[%h][%f]\n'
[.][.]
[.][..]
[][/]
[][tmp]
[/tmp][TRACE]
[.][compile]
[compile/64/tests][find]


    

Несподіванки у пріоритетності операторів¶

Команда find . -name файлА -o -name файлБ -print ніколи не виведе файлА, оскільки, фактично, вона є еквівалентною до find . -name файлА -o \( -name файлБ -a -print \). Слід пам'ятати, що -a має вищий пріоритет за -o, і що якщо між перевірками не вказано оператора, вважатиметься, що оператором є -a.

Повідомлення про помилку “шляхи треба вказувати перед виразо씶

$ find . -name *.c -print
find: шляхи треба вказувати перед виразом
find: можливий неекранований взірець після ключа «-name»?

Таке трапляється, якщо командна оболонка може розгорнути взірець *.c до декількох назв файлів, які зберігаються у поточному каталозі, і при передаванні отриманих назв файлів у рядку команди до find ось так:

find . -name frcode.c locate.c word_io.c -print

Ця команда, звичайно ж, не працюватиме, оскільки ключу -name можна передавати лише один взірець, як аргумент. Замість цього, вам слід взяти взірець у лапки або екранувати символ-замінник, таким чином, надавши find змогу використати взірець із символом-замінником під час пошуку відповідників назві файла, замість розгортання назв файлів у батьківській командній оболонці:

$ find . -name '*.c' -print
$ find . -name \*.c -print